Багато трагедій пережив український народ, але жахливішого лиха, як Голодомор 1932 – 1933 років, історія не знає. Голодомор – одна з найстрашніших катастроф в історії людства. За своїм вражаючим масштабом Голодомор можна порівняти тільки з втратами нашого народу від Другої світової війни.

 В останню суботу листопада вся Україна у жалобі схиляє голову перед нашими співвітчизниками – жертвами Голодомору 1932-33 років. У цей скорботний день ми згадуємо трагедію вселенського масштабу – геноцид українського народу, вчинений комуністичним режимом. Голодомор став національною трагедією і окремою сторінкою в історії українського народу, про яку ми згадуємо з сумом та гіркотою. Україна втратила мільйони своїх кращих синів та дочок – хліборобів, учених, творчу інтелігенцію.

З нагоди  вшанування пам'яті жертв голодомру та політичних репресій у місті Новий Буг  відбувся поминальний урочистий захід біля пам'ятника жертвам голодоморів та політичних репресій за участі міського голови Максима Лагодієнка,голови РДА Наталії Завальнюк,керівників структурних підрозділів міської ради,райдержадміністрації,комунальних установ. Учасники заходу вшанували пам'ять загиблих Хвилиною мовчання,запалили свічку пам'яті та поклали квіти до пам'ятника.

 Сьогодні голодомор – не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління. У період з квітня 1932 по листопад 1933 рр., тобто приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони безневинних людей. На підтвердження страшних наслідків Голодомору в Україні дослідники називають різні цифри жертв, так щодня вмирало приблизно 25 тис. осіб, тобто понад 1000 осіб щогодини, або ж – 17 осіб щохвилини.

 Спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. І наш святий обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про невинно убієнних наших братів та сестер, зробити все можливе, щоб вшанувати пам’ять жертв Голодомору-геноциду. Хай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи та молитвою за їх упокоєння!

 У спільній молитві згадаймо усіх жертв голодоморів, запалімо свічу пам’яті у власній оселі та у своїй душі! Ми маємо усвідомити, щоб цього не сталося більше з нашими дітьми, внуками, нашими правнуками, повинні бути єдині у творенні нашої Української національної держави, тверді та свідомі у своєму виборі. Сьогодні складаємо співчуття нащадкам, родинам загиблих. Нехай Господь Бог прийме їхні душі до Царства Божого, а нас укріпить у вірі, надії, любові.