Ідентифікація домашніх улюбленців

 На сьогодні, щоб вільно мандрувати зі своїм домашнім улюбленцем країною та за її межі, власник повинен мати підтвердження, що саме ця тварина знаходиться на ветеринарному контролі, є здоровою, має всі необхідні ветеринарні обробки та не переносить хвороб, у тому числі, спільних для людей і тварин. Для цього тварина повинна бути ідентифікована, тобто мати індивідуальний номер-ідентифікатор. На тварину повинен бути оформлений ветеринарно-санітарний паспорт, у якому мають бути зазначені ідентифікаційний номер та обов’язкові ветеринарні дослідження і обробки.

Впровадження обов’язкової ідентифікації та реєстрації домашніх тварин (котів, собак тощо), в цілому відповідає підходу, який передбачено законодавством ЄС (зокрема, Регламентом ЄС 998/2003 Європейського Парламенту та Ради від 26 травня 2003 р. щодо вимог до здоров’я тварин, які застосовуються до некомерційного перевезення, домашніх тварин та до Директиви Ради 92/65/ЄС) та нормам Європейської конвенції про захист домашніх тварин, яку Україна ратифікувала 18 вересня 2013 року.

Відповідно до Регламенту, ідентифікованими вважаються тварини, які мають: систему електронної ідентифікації (імплантований мікрочіп). Документом також передбачає обов’язкову наявність паспорту, що має бути виданий уповноваженим органом у сфері ветеринарної медицини, який підтверджує щеплення тварини проти сказу.

    На рівні держави планується запровадити обов’язкову ідентифікацію домашніх тварин (котів та собак) мікрочіпами з подальшою їх реєстрацією в електронній базі даних – Єдиному державному реєстрі тварин. Таким чином, процес ідентифікації тварин має містити дві рівнозначно важливі складові: встановлення тварині мікрочіпа з індивідуальним номером з подальшою видачею ветеринарно-санітарного паспорта тварини та зазначення інформації про тварину та її власника у державній електронній базі даних.

Процедуру реєстрації умовно можна поділити на дві складові: облік (реєстрація), тобто внесення відомостей про тварин в єдину базу даних (Єдиний державний реєстр тварин), та ідентифікацію – чіпування та отримання ветеринарного паспорта, до якого вносяться відомості про тварину і його власника.

    Наразі індивідуальна ідентифікація домашніх улюбленців здійснюється шляхом встановлення їм мікрочіпа. Чіпування являє собою імплантацію під шкіру тварини мікрочіпа, що містить в собі унікальний індивідуальний 15-значний номер, який залишається з ним протягом всього життя. Мікрочіп – це маленька стерильна капсула із біосумісного скла, розміром не більше рисової зернини. Імплантація капсули – легка, швидка і безболісна процедура без застосування загального наркозу, яку можуть провести ветеринарні спеціалісти у багатьох ветеринарних клініках. Номер мікрочіпа зчитують за допомогою спеціального сканера. Ідентифікувати тварин шляхом чіпування є доцільним до проведення перших обов’язкових щеплень та обробок.

    Крім того для ідентифікації котів та собак використовується не аби-який мікрочіп. Він повинен відповідати нормам, розробленим Міжнародною Організацією Стандартизації. У номері мікрочіпа має міститися міжнародний код країни, де проводилося чіпування, та код виробника чіпа. Всі чіпи, які знаходяться в обігу на території країни повинні бути зареєстровані в централізованій базі даних.

    Для офіційної ідентифікації домашніх тварин необхідно звернутися до найближчої з державних або приватних лікарень ветеринарної медицини. Чіпування тварини, отримання ветеринарно-санітарного паспорта тварини та її реєстрація в базі даних – це свідомий крок власника для прийняття його відповідальності за тварину.

Постало питання: навіщо це потрібно?

У відносинах власник-тварина документ корисний тим, що дозволить: підтверджувати право володіння, спростить пошук  власника в разі втрати або крадіжки тварини та нівелює можливість підміни при вивезенні тварин за кордон, а елітних порід – на виставки. Тож, свідомі власники самі зацікавлені в таких змінах.

У стосунках держава-власник запровадження концепції відповідального власника домашньої тварини дозволить ідентифікувати господаря та застосовувати норми щодо адміністративної відповідальності за недбале (жорстоке) поводження з тваринами.

Поширені випадки, коли собака здійснює напад на людину, а власник заявляє, що дана тварина йому не належить. Довести його причетність до випадку неможливо, відкрити справу — теж. Відповідно, господар-винуватець, залишається безкарним. Якщо ж собака чіпована, та зареєстрована в державному реєстрі то встановити власника можливо одразу.

Якщо тварина безнаглядна, то база даних полегшить пошук загубленого вихованця і дасть можливість карати тих, хто кинув тварину навмисно.

Таким чином, запроваджується можливість достовірно ототожнювати тварин та швидко знаходити власників втрачених, загублених та покинутих собак та котів.

У відносинах держава-суспільство закон повинен забезпечити епізоотичне благополуччя країни та попередження розповсюдження захворювань спільних для людей та тварин, зокрема сказу.

Тож,  наближення нас до Європи повинно початися з бажання дотримуватися законодавчих норм, спрямованих, в першу чергу, на забезпечення здоров’я людини .

Ідентифікація та реєстрація тварини дозволить:

• підтверджувати право володіння

• спростити пошук власника в разі втрати або крадіжки тварини

• нівелює можливість підміни при вивезенні тварин за кордон елітних порід, наприклад, на виставки

• у випадках жорстокого поводження з твариною дозволить визначити господаря та застосовувати норми щодо    адміністративної

• відповідальності за недбале (жорстоке) поводження з тваринами

сприяти забезпеченню епізоотичного благополуччя країни та попередження розповсюдження захворювань спільних для людей та тварин, зокрема сказу.