Служба у справах дітей Новобузької міської ради з метою недопущення  залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, ïx участі у важких роботах та роботах зі шкідливими a6o небезпечними умовами праці, рекомендує, керівникам підприємств та господарств дотримуватись нормативно-правових актів при прийнятті неповнолітніх працівників на роботу для попередження порушення прав, свобод та законних інтересів дітей.

Антигуманна практика залучення дітей до примусової праці, жебрацтва, сексуального рабства, продажу дітей завжди йшла пліч-о-пліч зі збройними  конфліктами      та війнами. Саме тому з початком повномасштабного російського вторгнення на територію України ризики дитячої експлуатації значно зросли.

               Найважливішим                       міжнародним                 нормативно-правовим актом у  сфері захисту прав дітей с Конвенція ООН про права дитини (1989), ратифікована Україною у 1991 році.

             Конвенція закріплює право дитини на захист від експлуатаціі, забороняє найгірші форми дитячої праці, наголошує на потребі захисту найбільш вразливих груп дітей, у тому числі дітей-сиріт та біженців, i надає їм особливий захист та допомогу.

              В українському      законодавстві    питання    дитячої    експлуатації   

та відповідальності за притягнення дітей до найгірших форм праці закріплено в Кримінальному     кодексі                   України            (ст.ст.149-150', 301'-304),                 Конституціі  України (ст. 43), Законі України «Про охорону дитинства» (ст. 21) та у Кодексі законів про працю (ст.ст. 188, 192).

           Законом України «Про охорону дитинства» передбачено захист дитини з боку держави від ycix форм фізичного i психічного насильства, образ, недбалого i жорстокого поводження, експлуатаціі, включаючи сексуальне насильство. Також Законом визначено особливості залучення дітей до праці та наведений перелік найгірших її форм.

Кодекс законів про працю України окреслює вікові обмеження щодо  праці неповнолітніх та забороняє залучати працівників молодше вісімнадцяти років до нічних, надурочних робіт i робіт у вихідні дні.

Кримінальним кодексом України дитяча працю без дотримання законних вимог визначається як експлуатація, а відповідно є злочином, який карається арештом на строк до шести місяців a6o обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади a6o займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Окремо у Кримінальному кодексі винесені статті   про торгівлю дітьми,   втягнення  дитини  у зайняття   проституцією, жебрацтво, створення порнографіі та іншої незаконної діяльності.

Відповідно до чинного законодавства до найгірших форм дитячої праці належать:

• yci форми рабства aбo практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи - обов'язкова праця, включаючи примусове чи обов'язкове вербування дітей для використання ïx у збройних конфліктах;
• використання, вербування aбo пропонування дитини для зайнятгя проституцісю, виробництва порнографічної продукції чи порнографічних вистав;
• використання, вербування aбo пропонування дитини для незаконної діяльності;
• робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному aбo психічному здоров'ю дитини.

Також неповнолітніх працівників не мають права залучати до:

• роботи в нічний час, у вихідні дні (ст. 192 КЗпП);
• надурочних   робіт,   підіймання   i   переміщення   предметів,   маса   яких перевищуе встановлені граничні норми ваги (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 22.03.1996 №59 «Про затвердження граничних норм                      підіймання i переміщення важких речей неповнолітніми»).

Відповідно  до  статті  19 Конвенціі  ООН  про  права  дитини, кожна держава-учасниця повинна вжити всі необхідні законодавчі, адміністративні, соціальні i просвітницькі заходи щодо захисту дитини від ycix форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого i брутального поводження та експлуатаціі, включаючи сексуальне насильство, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи. Вона не повинна бути об'єктом торгівлі в будь-якій формі (принцип 9 Деклараціі прав дитини).