8 БЕРЕЗНЯ виповнюється 80 років з того дня, коли саме з Новобужжя розпочалося визволення Миколаївщини від фашистських загарбників. Той ранок став радісним для жителів нашого степового містечка, яке вже тривалий час перебувало в окупації.
Дорогою ціною довелося заплатити за визволення рідної землі – загинули понад 200 воїнів, Братське кладовище стало місцем вічного спочинку 307 осіб. Визволяли Новий Буг і наші земляки Олександр Момотенко, Юхим Гричевський, Микола Солоніченко, Степан Попроцький, Іван Турченюк, Юрій Войцеховський, Марко Афонькін, Микола Четверик, Григорій Савченко, яких немає сьогодні з нами, але ми пам’ятаємо їх імена.
Уже не залишилося у громаді живих учасників бойових дій Другої світової війни, та у спогадах навічно збережемо їх мужність і відвагу.
Символом незламності покоління, яке пережило лихоліття тієї війни, для нас є новобужанка Євдокія Олексіївна Шинкарьова. Молоду дівчину у 1941 році вивезли на підневільні роботи до Польщі, а згодом – до Німеччини. Найбільше поневірянь і жахіть вона зазнала у Бухенвальді. Додому повернулася аж у травні 1945 року. Прикро, що вже у досить поважному віці Євдокії Олексіївні знову доводиться переживати той час, коли на українську землю прийшли російські окупанти. Та жінка вірить, що обов’язково запанує в Україні мир і майбутні покоління житимуть щасливо. Здоров’я Вам і многая літа, шановна Євдокія Олексіївна!
БОЛЯЧЕ усвідомлювати, що і через десятиліття після тієї страшної війни нам знову доводиться виборювати свою свободу зі зброєю в руках. Сучасному поколінню також випали тяжкі випробування у протистоянні з російським агресором.
І знову навесні, але вже 1 березня 2022 року стало днем спротиву, масового героїзму та стійкості жителів Баштанщини, які гідно дали відсіч ворогу, не дозволили поневолити рідний край і нав’язати нам світ терору. Серед тих, хто ціною власного життя зупинив російських окупантів, був і наш земляк, керівник сільгосппідприємства «Лан» Віктор Литвиненко. Разом з жителями Баштанки він прийняв на себе перший потужний удар, сповільнивши рух колони. Його ім’я навічно збережеться у вдячній пам’яті новобужан.
Як у роки Другої світової війни, так і тепер на захист власної землі та свободи стали багато наших земляків, щодня і щохвилини виборюючи право на волю, на щасливе майбутнє теперішніх і прийдешніх поколінь. Смуток огортає наші серця, коли дивишся на портрети тих, кому не судилося повернутися живим до рідного порогу, хто навічно залишився ангелом, який охоронятиме нас з небес. Імена героїв сучасної війни навічно вписані в історію Новобужжя на алеї «Пам’яті нескорених». Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за Батьківщину.
Наша боротьба триває, та ми непохитно віримо, що як і 80 років тому звільнимо українську землю від окупантів.

Новобузький міський голова                                                                                                         Максим ЛАГОДІЄНКО.

Фото без опису