«І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом…»
9 березня Україна відзначає День народження нашого Великого Пророка, Кобзаря і Світоча Тараса Григоровича Шевченка.
Він був сином кріпосного селянина і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Фото без опису
Доля переслідувала його в житті скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в іржу, ані його любові до людей - в ненависть і погорду, а віри в Бога - у зневіру і песимізм.
Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Отакий був і є для нас, українців, наш Тарас Шевченко.
У травні 1965 року на відкритті пам’ятника Великому Кобзареві у Вашингтоні, де були присутні чотири президенти США: Г. Трумен, Д.. Айзенхауер, Дж. Кеннеді, Л. Джонсон, у своїй промові Л. Джонсон сказав: «Шевченко цілком заслуговує на почесті, якими його оточують. Він був більше, як українець – він був державним мужем і громадянином світу. Він був більше як поетом – він був хоробрим войовником за права і волю людей. Видання його поем були такі вартісні, що кожна родина старалась мати дві книжки – Біблію і Шевченка».
Вірю, що «якщо у вічності є дух, який не втрачає сили вести з Господом розмову за Україну і за нас, то цей дух – Шевченка». Український народ не лише здатний на зміни, але здатний стати нацією.
Шевченко пробудив націю. Нам усім це продовжувати і розвивати до побудови справді національної демократичної нової України!